ОСУЧА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСУЧА́СНИТИ, ню, ниш, док., перех. Наближати до сучасності; робити що-небудь відповідним духові часу, співзвучним сучасності. Павло Тичина глибоко успадкоємив твір давньої руської літератури, знамените "Слово про Ігорів похід". Але як же він по-своєму інтерпретує його в своєму "Плачі Ярославни"..! Як осучаснює він цю безсмертну тему! (Рильський, III, 1955, 414); Леся Українка свідомо осучаснювала матеріал далекої історії, рядки її поеми скеровані проти загарбників усіх часів (Укр. літ., 9, 1957, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 794.