ОСУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осуши́ти. На добре осушених грунтах слід висівати червону конюшину, а при недостатньому осушенні — рожеву (Хлібороб Укр., 4, 1966, 17); // осу́шено, безос. присудк. сл. Минуло багато років, як осушено Супій (Хлібороб Укр., 7, 1966, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 794.