О́СЬДЕЧКИ, присл., розм., рідко. Те саме, що о́сьде. [Тиміш:] Я тут — осьдечки! (Вас., Вибр., 1954, 305); — Юрію, де ти? — Я осьдечки, дядьку (Стельмах, II, 1962, 362); — Я жив тоді… Ондечки моя хата.., — показує.. Заніздра. — А Івана Кіндратовича хата осьдечки (Літ. Укр., 24.Х 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 797.