ОСЬМИ́НА, и, ж., діал.
1. Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.). А Наум в шинок заїхав, випив там осьмину (Укр. поети-романтики.., 1968, 552).
2. Народна міра землі, що дорівнювала восьмій частині десятини (близько 0,14 гектара). Кожен до своєї ниви взявся і там-таки по широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (Головко, II, 1957, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 798.