ОСЬМУ́ШКА, и, ж., діал.
1. Восьма частина фунта. Розруха після війни і голод зовсім розладнали життя.. По містах були вже раді й осьмушці чорного хліба на день (Панч, На калин. мості, 1965, 147).
2. Те саме, що осьму́ха. Пріська стрічає його [свято] неабияк: і страви уволю, і пирогів, ще й осьмушку горілки купила (Мирний, III, 1954, 32); Б’ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров’ю свої оселі (Кос., Новели, 1962, 9); Господарем назвала його [Фросина], а він тільки зітхнув: аби хоч осьмушка землі була в нього (Стельмах, Хліб.., 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 798.