ОСЯ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ося́яти. Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені в чеканні женихів (Довж., І, 1958, 488); Грузин вискочив із пітьми, осяяний білим зблиском електричного розряду (Загреб., Шепіт, 1966, 346); Можна було бачити з їх привітання та з осяяних радощами очей, що вони були друзями (Гр., II, 1963, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 796.