ОСІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. ОСІНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., заст.
1. Робити рукою знак хреста над ким-, чим-небудь; хрестити. — То все буде гаразд, — полегшено осіняє себе [о. Вікентій] хрестом (Стельмах, Хліб.., 1959, 280); [Тетяна Петрівна:] Вночі вінчалась я з Івасиком, таємно… Ні батька на вінчанні не було, ні мати нас хрестом не осінила… (Голов., Драми, 1958, 10).
2. перен., уроч. Благословляти, надихати на які-небудь важливі дії, заходи і т. ін. Радянські письменники з честю захистили в упертій ідеологічній боротьбі прапор соціалістичного реалізму, який нині осіняє не тільки нашу вітчизняну літературу, а й творчі позиції.. всіх прогресивних художників світу (Рад. літ-во, 5, 1958, 7); Червоний.. прапор дев’ятсот п’ятого року забагрянився кров’ю Жаданівського і ще ста п’ятьох та осінив першу Раду робітничих депутатів міста Києва (Смолич, Мир.., 1958, 14).
3. перен., книжн. Освітлювати, осявати. Лице його палало тим натхненням, яке осіняло його в будь-якій гуртовій роботі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 333); Мій боже милий, Даруй словам святую силу — Людськеє серце пробивать, Людськії сльози проливать, Щоб милость душу осінила (Шевч., II, 1963, 116); // рідко. Зненацька появлятися, виникати (про думку, здогад і т. ін.). Думав [Нестеренко],.. не знав, як бути. І нарешті його осінила геніальна думка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 180); Кинувся [Пантелій] назад в приміщення, що вже заповнялося вогнем та димом. Але по дорозі осінила догадка. Знову повернувся назад (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 911).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 766.