ОТА́БОРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТА́БОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Ставати табором. Серед високого лісу отаборились рештки Донбасівського полку (Ю. Янов., II, 1958, 213); Партизанська розвідка донесла, що основні сили каральної експедиції отаборились у селі Спадщина під лісом (Кучер, Дорога.., 1958, 136).
2. Розташовувати в дорозі валкою на відпочинок; ставати возами. На глинищах отаборювалися цигани (Панч, Іду, 1946, 79); Обоз.. отаборився за станцією на вигоні (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 23).
3. перен., розм. Улаштовуватися на тимчасове перебування. Товариство отаборилося біля підніжжя алебастрової скелі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 24); Отаборилося [будівельно-монтажне управління] десь аж на березі синього моря (Гончар, Тронка, 1963, 79); Першу ніч утікачі ночували в лісі.. і нарешті отаборились в ущелині, біля гори Зелений Стіг (Скл., Карпати, II, 1954, 366); // Те саме, що оселя́тися. В Єлисаветграді отаборився Петро Іванович Ніщинський (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 34); — Ну, все-таки… Де ти вирішив отаборитися? — Поки що поміж небом і землею (Руд., Остання шабля, 1959, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 799.