ОТАМА́НСТВО, а, с., заст. Стан, обов’язки, звання отамана. Напруження минуло, зате.. знов почали [опришки] пропонувати Юрчикові брати отаманство (Хотк., II, 1966, 226); — Тут вигукували братчики: "Хочемо Головатого". Я дякую цим товаришам за приязнь і довіру, але від отаманства відмовляюсь (Добр., Очак. розмир, 1965, 121); Все частіше закрадаються в душу підозри, чи не стало оце її поранення для верховодів банди тільки зручною зачіпкою, щоб відсторонити її від отаманства (Гончар, II, 1959, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 801.