ОТАМА́НЩИНА, и, ж. У роки громадянської війни — куркульсько-бандитський контрреволюційний рух, розгромлений Червоною Армією. Це був старий польський революціонер.., він був разом із Михайлом спершу у запіллі під час боротьби з отаманщиною (Досв., Вибр., 1959, 103); З жахом дивився [підполковник Погиба] на останнє животіння отаманщини (Стельмах, II, 1962, 245); Першою умовою знищення куркульської диктатури є ліквідація отаманщини, бандитизму та інших куркульських виступів (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.