ОТЕПЕ́Р, присл., розм. Підсил. до тепе́р; ось тепер. "Отепер вже я відпочину на старості літ..", — думала баба Зінька, сидячи в своїй просторій світлиці (Н.-Лев., VI, 1966, 372); Повиймавши, хліб з печі, Катря оце вже либонь і вправилась була. Отепер можна й спочивати (Головко, II, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 803.