ОТЕ́РПНУТИ і ОТЕ́РПТИ, пну, пнеш, док. Утратити чутливість, здатність реагувати на дотик, рухатися і т. ін.; заніміти, заклякнути. Натовкмачать якихсь індивідуалізмів тощо, так що аж язик отерпне, поки вимовиш (Шевч., І, 1951, 374); Розтрусилася я й отерпла та поколіла од холоду, доки приставилася до Звиногородки (Крим., Вибр., 1965, 375); Плече, яким він притулився до стінки траншеї, отерпло (Ю. Янов., І, 1958, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 804.