ОТЕТЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що отетері́ти. Побачили на ньому сорочку, крадену у нас, спитали — де взяв, а він мовчить,-отетенів (Сл. Гр.); Побачила [Марійка] возик, а на ньому Лаврика, півника, торбинки, клуночки — й отетеніла (Вирган, В розп. літа, 1959 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 804.