ОТОМА́НКА, и, ж., рідко. Широкий м’який диван з подушками замість спинки і з валиками на краях. В коминку горів огонь.., і світло полум’я падало червонявою тінню перед коминок і отоманку (Коб., Вибр., 1949, 372); Якимсь милим.. запахом віяло.. від усіх сих отоманок, кріселець, соф (Хотк., І, 1966, 50); В кутку ..світить недобрими очима круглоголовий сич, поруч стоїть сап’янова отоманка (Стельмах, І, 1962, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 807.