ОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ОТОЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТОЧИ́ТИСЯ, оточу́ся, ото́чишся, док.
1. Оточувати себе ким-, чим-небудь. Випливуть в море човни, і місто оточиться муром (Зеров, Вибр., 1966, 212).
2. Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь. Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (Коцюб., І, 1955, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 809.