ОТРОКОВИ́ЦЯ, і, ж., заст. Дівчинка-підліток. І муз британських небилиці Тривожать сон отроковиці (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 73); Отроковиця білявенька, спітніла, розхристана, з кісками в усі боки, вела та й вела співака чубатого до Мономахового трону (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 540).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 810.