ОТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТРЯСТИ́, су́, се́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обтру́шувати. — Отрясаю прах цього дому од ніг своїх! — промовив батько, виходячи з дверей (Н.-Лев., І, 1956, 326); І принесе [Марія] Води погожої.., І пити дасть, і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч., II, 1963, 371); * Образно. Душа всміхнулась, знов прозора, чиста, І отрясає перли-слізоньки в разок намиста (Вороний, Вибр., 1959, 139); З неба краплі молодик отряс, Добре втерся хмаркою пухнатою (Бичко, Простота, 1963, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 812.