Слово "отряха" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОТРЯ́ХА, и, ч. і ж., діал. Бешкетник, розбишака; зірвиголова. Під час навчання в школі зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (Вас., І, 1959, 117); — А он бачиш отряху? — вказав Андріяка Яреськові на річку. Донько вже дивився на той бік. Дівчина на крижині!..Мовби змагаючись з парубчаками в сміливості та відвазі, забралася з жердиною на крижану плаху (Гончар, II, 1959, 201); Обновку помічали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навіть такому отрясі, як я (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 812.