ОТУДИ́, присл., розм. Підсил. до туди́; ось туди. — Он дивись, де святі ікони! Отуди кланяйся й хрестись! (Н.-Лев., II, 1956, 9).
Отуди́ к лихі́й годи́ні (к бі́су, до бі́са) — уживається при висловленні здивування, невдоволення, досади і т. ін. — Галя… — знову перехрестилася [Христя]: — повісилась… — Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Мирний, І, 1949, 413); Ну, навчу вас, як належить пильнувати ліса… Ви не маєте вже ліса? Отуди до біса! (Л. Укр., І, 1951, 278); — Паровоз негодящий. — Отуди к бісу! — прогудів у тиші густий бас (Головко, II, 1957, 461).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 813.