ОТУ́ПЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отупи́ти. Він молодів душею, коли повз нього проходили, рубаючи крок, повернувши до нього рішучі, отуплені напругою обличчя, людські маси (Гончар, II, 1959, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 813.