ОТУРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТУРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати перейти на турецьку мову, засвоїти турецькі звичаї, культуру і т. ін.; // Робити турецьким за мовою, звичаями, культурою і т. ін. Їм [турецьким феодалам] не вдалось отуречити слов’янські народи, які стійко і мужньо боролися проти своїх поневолювачів (Нова іст., 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 814.