ОТЧИ́ЗНИЙ, а, е, заст., уроч. Вітчизняний. Чи молиться, чи божу службу служить [Шрам], — одно в його на думці: що ось погибне Україна од сього недруга отчизного (П. Куліш, Вибр., 1969, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 814.