ОТЬМА́РЮВАТИ, ює, недок., ОТЬМА́РИТИ, рить, док., перех., рідко.
1. Покривати мороком, темрявою; затемнювати, затьмарювати. Колючі будяки,.. кучеряві коров’яки — все тягнеться, випирається до золотого сонця, шумить буйною дібровою, отьмарює ясний світ (Вас., II, 1959, 19).
2. перен. Позбавляти здатності усвідомлювати свої дії, вчинки; запаморочувати. Події розвивалися надто загрозливо, ніхто не в силі вгамувати хлопців — розпалені пристрасті отьмарили голови (Горд., Дівчина.., 1954, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 815.