ОФО́РТНИЙ, а, е. Прикм. до офо́рт. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професіонального виконання (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 22); // Признач. для виготовлення офорта (у 2 знач.). Підійшла [Катя] до схожого на вітрячок офортного станка (Ільч., Серце жде, 1939, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 819.