ОХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОХОПИ́ТИ, охоплю́, охо́пиш; мн. охо́плять; док., перех.
1. Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками, ногами; обхоплювати, обіймати. Юра притискається животом, охоплює товстезне дерево ногами і руками і тихенько повзе вгору по стовбуру (Смолич, II, 1958, 48); Чаплинський, зігнутий вдвоє, вбіг маленькими кроками і охопив панові коліна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 41); Марія охопила голову Катерини обома руками й щосили притиснула до своїх грудей (Жур., Дорога.., 1948, 169); // Хапаючи, туго стискувати, тримати. Домаха виймає з печі гарячий горщик і.. охоплює його не ганчіркою, а зашкарублими долонями (Стельмах, І, 1962, 115); Тайжан не промахнувся: зашморг охопив орлячу голову, здушив йому горло і рвонув його вниз (Тулуб, В степу.., 1964, 152).
◊ Охо́плювати (охопи́ти) о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) — оглядати кого-, що-небудь. Була смужка вузька — Не було де ступити, А тепер — важко оком Поля охопити! (Гойда, Сонце.., 1951, 53); Гори і гори навколо, не охопити їх зором (Шер., Дорога.., 1957, 28).
2. Обступати, оточувати з боків. Балка нагадувала приблизно велетенську підкову, що охоплювала своїми боками ціле поле (Ю. Янов., І, 1958, 151); [Ганця:] І знаєте, де є високі брили, Де три смерічки бука охопили? (Воронько, Казка.., 1957, 39); // перен. Обрамляти кругом, з боків. Лісовський косить повеселілим поглядом на владне лице Стадницького, яке-найбільш характерне незвичною лінією: вона починається з підрізу підборіддя і правильною підковою охоплює щоки до скронь (Стельмах, І, 1962, 37); // Щільно прилягати, обтягувати (про одяг). Широкий жупан з тонкого червоного сукна охоплював могутні плечі і стрункий стан (Минуле укр. театру, 1953, 149); // військ. Оточувати противника з флангів. * Образно. Хоч сонце ще за хмарою було, Мов командарм, воно збирало сили І, охопивши з флангів небосхили, Для провесни плацдарми здобуло (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 38).
3. тільки 3 ос. Поширюючись, окутувати, огортати, оповивати з усіх боків (про полум’я, темряву, туман і т. ін.). Машину повністю охоплює полум’я. Вибухає бензин (Ю. Янов., І, 1954, 152); Сонце сховалось за хмари, які охопили вже більш як півнеба (Трубл., Мандр., 1938, 122); На заході півнеба охопили нерухомі заграви, дощ лив, як з відра (Гончар, III, 1959, 133).
4. тільки 3 ос. Мати в своєму складі, включати в себе, до свого складу; обіймати. Кооперація охоплює багато тисяч, навіть мільйони дрібних господарів (Ленін, 32, 1951, 317); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області — Вінницьку і Хмельницьку (Цюпа, Україна.., 1960, 242).
5. тільки 3 ос. Поширюватися на дедалі більшому просторі, серед більшої кількості людей. Восени 1918 р. страйковий, партизанський і повстанський рух охоплює всю Україну (Вісник АН, 1, 1957, 37); Броненосець "Потьомкін" із Одеси простував до східних берегів Чорного моря, щоб підтримати повстання, яке охопило вже всі народи Кавказу (Панч, Гарні хлопці, 1959, 15); Вона [битва] охопила простір в кілька кілометрів (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 378).
6. перен. Осягати своєю діяльністю, обіймати своїми діями, колом своїх інтересів і т. ін.; включати в сферу своєї дії. Я пообіцяв їм, що сьогодні ж візьмуся за розшуки [Самійла Вихора] серед.. кореспондентів нашої газети.. Вони ж бо охоплюють всі частини нашого фронту (Кучер, Чорноморці, 1956, 333); Геніальний народний письменник революціонер-демократ Шевченко в своїх творах надзвичайно широко охопив явища тогочасної дійсності (Рад. літ-во, 11, 1949, 78).
7. Повністю сприймати, осягати зміст, суть чого-небудь; усвідомлювати. Митець практично майже ніколи не охоплює свідомістю увесь творчий процес. Однак його свідомість, "освітлюючи" найголовніше, постійно активізована (Рад. літ-во, 8, 1955, 10); Саїд закам’яніло сидів і намагався охопити розумом, що ж сталося (Ле, Міжгір’я, 1953, 77); Довго стояв він біля води, мов заворожений, не в силі охопити все те, що природа розгорнула перед його очима (Збан., Сеспель, 1961, 28).
8. Повністю оволодівати ким-небудь, захоплювати, заполонювати когось (про почуття, думки, враження і т. ін). Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (Рильський, III, 1956, 128); Смуток все більше охоплював Донька (Гончар, II, 1959, 146); Знов охопила їх надія на щось хороше (Вовчок, І, 1955, 303); Її охопило почуття безпорадності, потреба захисту (Тют., Вир, 1964, 109); // Знесилювати, ослаблювати (про фізичний стан, хворобливі відчуття і т. ін.). Солодка знемога охоплює її тіло, сон так і липне до очей (Коцюб., І, 1955, 247); Несподівано сильно заболіли ноги, якось раптово охопила втома (Собко, Срібний корабель, 1961, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 823.