Слово "охоронець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); — Пізно вже, — сказав їм Заруба. — Ідіть спочивати, а на буряки, мабуть, доведеться охоронців поставити (Кучер, Трудна любов, 1960, 76); Василенко.. обеззброїв охоронця. Потім арештував усю тюремну обслугу (Збан., Сеспель, 1961, 337).

2. Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. Продовжувач і охоронець високих традицій російської вокальної школи, Іван Семенович Козловський є разом з тим невтомним популяризатором української музики (Рильський, Веч. розмови, 1964, 128); Неподалік Валу нас зустрічає давній друг Оленчука — рослий літній латиш на скрипучім протезі, охоронець перекопського обеліска (Гончар, Маша.., 1959, 64); Треба, щоб кожна людина стала охоронцем дерева, кущика, пагінця… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 207); // Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін. Надійним охоронцем озимини є лісосмуги (Хлібороб Укр., 3, 1970, 6).

3. Той, хто захищає кого-небудь, дбає про його безпеку, добробут і т. ін. Життя мойого всі години — Порука зустрічі одній, Сам бог послав тебе, єдиний, Повік ти охоронець мій… (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 84).

4. Той, хто стежить за дотриманням чогось, піклується про непорушність, недоторканність чого-небудь (звичаїв, законів і т. ін.). — О, охоронець закону знайшовся. Я не проти суду, я проти Масла (Хижняк, Невгамовна, 1961, 22); Зоня виконує в нашому домі роль охоронця моральності. На її думку, завжди щось не так, як треба, завжди щось не личить (Вільде, Сестри.., 1958, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 824.