ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.). "Побратими" нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (Кол., Терен.., 1959, 65); Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. А тим шляхом ішов з охоронною дружиною Радзівілл (Ле, Наливайко, 1957, 65); // Який перебуває під охороною, підлягає охороні. Охоронна зона.
Охоро́нна гра́мота — документ, який свідчить, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади. Довго розмовляв Дилавер-баша з Якубом Зелінським віч-на-віч, потім наказав видати йому охоронну грамоту (Тулуб, Людолови, II, 1957, 558); — Доктор Гальванеску має охоронну грамоту від нашого уряду і монарха. Його особа і його володіння недоторканні для простих смертних (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 824.