ОХОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОХОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.
1. заст. Охороняти, оберігати себе від кого-, чого-небудь. Все-таки не охоронилася [Ядзя] від негідних, ображаючих її жіночу честь помовок про найнижчі в людській природі інстинкти… (Кобр., Вибр., 1954, 98).
2. тільки недок. Пас. до охороня́ти. Тимко увійшов у сосновий дощаний будиночок, який охоронявся двома вартовими (Тют., Вир, 1964, 342); — Людина в нас охороняється строгими і справедливими законами, але щодо лісу, то його може покривдити хто тільки хоче (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 103); Право особистої власності громадян на їх трудові прибутки та заощадження,.. право спадкування особистої власності громадян — охороняються законом (Конст. СРСР, 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 825.