О́ХРЕСТ, присл., розм. Те саме, що на́вхрест. Сіла [дівчина] коло столу, а голову опустила на охрест зложені на столі руки (Коб., III, 1956, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 826.