ОХІ́ТНО, діал. Присл. до охі́тний. Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (Фр., II, 1950, 324); Сидить жінка на возі, ріже на шматочки буряка й подає корові, яка охітніше тягнеться мордою до теляти, що лежить тут же на возі (Ю. Янов., II, 1954, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.