ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж. Стебло очерету. В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 254); Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (Тулуб, В степу.., 1964, 53); * У порівн. Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка (Н.-Лев., II, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.