ОЧЕРЕ́ТЯ́НКА, и, ж. Співочий птах ряду горобцеподібних, що звичайно живе в очеретах і прибережних чагарниках. Пурхне очеретянка понад водою, сяде на комишину і гойдається разом із нею (Коцюб., II, 1955, 265); Навкруги було тихо й мирно, лише м’яко шарудів своїм побурілим листом очерет, а в густих його заростях весело стрекотали очеретянки (Добр., Очак. розмир, 1965, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.