О́ЧЕРТ, у, ч., розм., рідко.
1. Коло, круг.
2. у знач. присл. о́чертом. По колу, колом (ходити і т. ін.). Між парубки затесався [Тимофій Заброда], ..метелицею в’ється, очертом, обертом ходить (Горд., Чужу ниву.., 1939, 154).
Ста́ти о́чертом — стати в коло (колом). Вони стали очертом і вже нетерпляче чекали на козакове слово (Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.