ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 834.