ОЧУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що очу́нятися. Очумалася вона вже геть аж восени, з покритою косою, і не в своїй хаті, а в хаті Якова (Мирний, І, 1954, 220); [Хома:] Не вспів очуматись як слід, Аж шусть, вбігає в хату дід (Кроп., V, 1959, 281); Очумався я від того, що дзюрчала вода (Ю. Янов., І, 1954, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 835.