ОШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що ошалі́ти. Ошаленівши, гнівний Хома гукав на льоту і людям, і коням, і моторам: "Швидше-бо, швидше!" (Гончар, III, 1959, 430); Натовп ще дужче ошаленів, найбільш войовничі грюкали в зачинені двері (Минко, Моя Минківка. 1962, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 836.