ОШЕЛЕ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШЕЛЕ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм.
1. рідко. Сильно вдаряючи по голові, доводити кого-небудь до непритомного стану. — Буна дзіва! — сказав я йому і ошелешив прикладом по голові… (Гончар, III, 1959, 54); — А що там за шум, пане коридорний? — розгублено запитав хтось [із в’язнів]. — То вас не стосується. Немов довбешкою по голові ошелешив (Збан., Єдина, 1959, 182).
2. Надзвичайно дивувати, вражати; приголомшувати. Гальванеску.. продемонстрував свої схеми, зведення й виклади, ошелешуючи неймовірно великими числами (Смолич, І, 1958, 77); Вена ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 837.