ОШКІРЯ́ТИСЯ, рідко ОСКІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ОШКІ́РЮВАТИСЯ, рідко ОСКІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОШКІ́РИТИСЯ, рідко ОСКІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що вищиря́тися. Ввійшли паничі, слухають та й оскіряються, а пані аж зареготала (Вовчок, І, 1955, 31); Бились [біднота й куркулі] навкулачки, пізнаючи знайомих, хапались за груди, один одному ошкірюючись (Гончар, II, 1959, 251); Весело оскірюючись з загорілого обличчя, до нас підійшов однокласник (Смолич, І, 1947, 193); На нього ошкірився білиною зубів і автоматом отой самий .., з котрим недавно зіткнувся в під’їзді (Баш, На .. дорозі, 1967, 22); Бараболя вискочив на передок, оглянувся на підполковника, ошкірився, махнув над головою батогом (Стельмах, II, 1962, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 837.