ОШУКА́НСТВО, а, с., розм. Обман, обдурювання. [Гільда:] Тебе ще скривдять… Разом всі підем, Щоб не було якого ошуканства (Коч., І, 1956, 568); Він [М. Ю. Яцків] зненавидів світ кривди й ошуканства й підніс в літературі свій голос за зневажену людину (Рад. літ-во, 2, 1957, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 838.