ОЩИ́ПОК, пка, ч., діал. Прісний хліб. Він згадує про важке життя вівчаря взимі, про вівсяний ощипок, бульбу (Фр., IV, 1950, 27); Клин витягнув із-за пазухи кусень ощипка (Ков., Тв., 1958, 48); Син догризав напівзвуглене м’ясо та заїдав його твердим ощипком (Оп., Іду.., 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 840.