Слово "п'ястися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


П’Я́СТИ́СЯ і ПНУ́ТИСЯ, пну́ся, пне́шся; мин. ч. п’я́вся, п’я́ла́ся, п’я́ло́ся і пну́вся, пну́лася, лося; наказ. сп. пни́ся; недок.

1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище. Пнеться, як жаба на купину (Номис, 1864, № 9245); Веселі, червоні, вітають [діти] мене; ..пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Вовчок, І, 1955, 110); Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п’ялися на тини (Тют., Вир, 1964, 91); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини). На низу темним кущем стояли верби, а на гору п’явся густий терен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 5); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Кобр., Вибр., 1954, 100); // В’ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися нагору (про дорогу, стежку тощо). Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п’ялася.. стежка, мерехтіло.. зелене світло (Дн. Чайка, Тв., 1960, 43); Шосе.. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (Загреб., Європа 45, 1959, 103); // Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь. Бур’ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (Укр.. присл.., 1955, 372); Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку.. або п’ялися мірти в своїм весільнім убранні (Коцюб., II, 1955, 289); З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться, (Фр., XI, 1952, 185); З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (Кир., Вибр., 1960, 301); * Образно. І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п’ялася (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); // Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось. Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом, хтось вночі пнеться до його двору (Скл., Святослав, 1959, 261); Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (Мур., Бук. повість, 1959, 136); * Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Гл., Вибр., 1951, 41).

П’я́сти́ся (пну́тися) навшпи́ньки — підніматися навшпиньки. Маруся п’ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Хотк., І, 1966, 111); Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (Хижняк, Тамара, 1959, 9).

2. Напружуватися, намагаючись зробити щось. — Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад… (Мирний, IV, 1955, 378); Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка.. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (Н.-Лев., III, 1956, 33); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (Чорн., Красиві люди, 1961, 24); * Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Сміл., Зустрічі, 1936, 36); // Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися. Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Тют., Вир, 1964, 542); Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (Донч., II, 1956, 36); * Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Епік, Тв., 1958, 416); // також у сполуч. із сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. Молодиця п’ялася скільки могла,.. хитрувала так, щоб заразом два діла робити,.. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Л. Янов., І, 1959, 266); Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії.. (Ленін, 19, 1971, 147); — Король і єзуїти із шкури пнуться, аби ми з ханом та з турками зчепилися. Їм вигода б з того велика була (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 382); Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (Хижняк, Тамара, 1959, 187).

3. куди, до когочого, з інфін., із спол. щоб і без додатка, перен. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (Укр.. присл.., 1955, 394); Сім’я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Гр., І, 1963, 291); Куди їм, якимсь українським сотникам, п’ястися до Яна Замойського.. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Ле, Наливайко, 1957, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 419.