П’ЯТА́, и, ж.
1. Задня частина ступні. Більше в розумного розуму в п’яті, як у дурня в голові (Укр.. присл.., 1955, 249); Інший в ноги кланяється, а за п’яти кусає (Номис, 1864, № 3047); Турн злобно сильною п’ятою На труп Палланта настоптав (Котл., І, 1952, 258); Йшли [паничі] модною походою, ступаючи на п’яти, розхитуючись і здійнявши плечі вгору (Л. Укр., III, 1952, 606); Володя спочивать не хоче, все йде та йде.. Ноженята в густім пилу. Кругом пече, а особливо в босі п’яти… (Сос., II, 1958, 358); — Клятий черевик ногу натер на п’яті (Томч., Готель.., 1960, 97); * Образно. Свобода в імперіалістичному світі означає лише свободу експлуатації робітничого класу, трудового народу не тільки своїх країн, але й усіх інших країн, які попадають під залізну п’яту монополій (Програма КПРС, 1961, 29); // Частина панчохи, шкарпетки, взуття, яка закриває цю частину ступні. Ледве встигла [панна] проколивати повз них на резинових п’ятах, а вже Мартині щоки залляв густий рум’янець (Коцюб., II, 1955, 298).
◊ [Аж] до [са́мих] п’ят; [Аж] по [са́мі] п’я́ти — дуже довгий. У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят, свитині невиразного якогось кольору (Хотк., II, 1966, 419); — Дозволь мені, мати, Дівчину узяти, Що у неї русі коси Аж по самі п’яти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 23); Дух у п’я́тах — те саме, що Душа́ [аж] у п’я́тах (див. душа́); Дух у п’я́ти хова́ється (загляда́є і т. ін.) — те саме, що Душа́ у (під) п’я́ти хова́ється (загляда́є і т. ін.) (див. душа́); Душа́ [аж] у п’я́тах див. душа́; Душа́ у (під) п’я́ти хова́ється (загляда́є і т. ін.) див. душа́; Заганя́ти (загна́ти) ду́шу в п’я́ти див. заганя́ти1; Закива́ти п’я́тами див. закива́ти; З (від) голови́ до п’ят див. голова́; Кива́ти п’я́тами див. кива́ти; Лиза́ти п’я́ти див. лиза́ти; Ма́зати (нама́зувати, нама́зати і т. ін.) п’я́ти са́лом див. са́ло; Накива́ти п’я́тами див. накива́ти; Насіда́ти на п’я́ти див. насіда́ти; Наступа́ти (наступи́ти) на п’я́ти див. наступа́ти; Під п’я́ти пече́ див. пекти́; Під п’ято́ю бу́ти (сиді́ти, залиша́тися і т. ін.) у кого, чиєю: а) підкорятися кому-небудь, діяти згідно з його бажаннями. Був же [Степан] такий тихий та боязкий, вічно під п’ятою у своєї Соломії сидів, а це, бач, як вирвався наперед (Кучер, Трудна любов, 1960, 293); б) бути поневоленим кимсь. Не одразу зоря Радянської влади засяяла над усіма українськими землями. Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпатська Україна залишалися під п’ятою іноземних поневолювачів (Ком. Укр., 9, 1969, 5); Пока́зувати (показа́ти) п’я́ти див. пока́зувати; По п’я́тах гна́тися (іти́, ходи́ти і т. ін.) — невідступно переслідувати кого-небудь, іти за кимсь. Йому здавалося, що сама смерть женеться за ними по п’ятах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12); За ним весь час ішли по п’ятах фашисти (Збан., Переджнив’я, 1960, 211); Коли в господі немає брата або тітки, тоді Терешко пристає, мов тінь, до діда Карпа, ходить за ним по п’ятах (Мас., Роман.., 1970, 34); П’я́ти свербля́ть див. свербі́ти.
2. Опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь. Край п’яти тієї скелі розсипались, мов курчата круг квочки, малесенькі селянські й міщанські хатки (Стар., Облога.., 1961, 4); Склепали гострими кінцями докупи дві звичайні коси, приладнали кілька грузил, а до п’ят коси прив’язали по вірьовці (Донч., І, 1956, 51); Головними елементами кам’яного моста є опори, склепіння і надсклеписта будова.. Склепіння спирається на опори за допомогою п’ят (Інж. геод., 1959, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 419.