П’ЯТНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Плямувати. — Не хочу його п’ятнувати, аби потім моїх костей не проклинав (Март., Тв., 1954, 218); Щоб помститися бунтівникам, він записав у метричних книгах не «Марія», як просили куми, а.. ім’я «Йосафата», яким звичайно п’ятнував байстрюків (Вільде, Сестри.., 1958, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 424.