П’ЯТЬ, ти́ і тьо́х, числ. кільк.
1. Назва числа 5 та його цифрового позначення. Виявляється, що проста цифра п’ять тюремною мовою означала: сьогодні п’ятьох узяли на розстріл (Збан., Єдина, 1959, 98); // кого, чого. Кількість із 5 одиниць. На й моїх п’ять грошей до складки, щоб було десять (Номис, 1864, № 6436); — Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі київ (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); Гордій Раденко п’ятьох років зоставсь од батька (Гр., II, 1963, 10); В нову хату привів [Данило] молоду дружину, чорнооку Наталку, і викохали вони п’ять синів, як п’ять орлів (Стельмах, І, 1962, 367).
◊ Без п’яти́ хвили́н — майже. — Ти, Марі, не знаєш, у кого ми живемо. Та він же без п’яти хвилин більшовик (Головко, II, 1957, 484); Затверди́ти, як свої́ п’ять па́льців див. затверди́ти; Зна́ти, як свої́ (свої́х) п’ять па́льців див. зна́ти; Ні в п’ять ні в де́в’ять (в де́сять) — розгублено, в нерішучості. Доктор стояв, як то кажуть, ні в п’ять ні в дев’ять (Фр., II, 1950, 337); Пани регочуться, мужики поставали, ні в п’ять ні в десять. Вони поспускали голови і не знають, що діяти (Стеф., І, 1949, 168).
2. у знач. ім. Те саме, що п’яті́рка 2. Одержати на іспиті п’ять.
3. у знач. ім., фам. Рука людини (при рукостисканні). — Ну, давай п’ять, — Шумаков потиснув йому руку (Голов., Тополя.., 1965, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 424.