П’Є́СКА, и, ж. Зменш.-пестл. до п’є́са. Ми гуртом такий театр зробимо, що на весь район. П’єску дістанемо (Донч., VI, 1957, 79); В її співі не було якогось великого виразу (та й сам романс не дуже вимагав того), але виспівала вона свою п’єску досить миленько (Л. Укр., III, 1952, 502); [Семен:] Що ви тепер пишете? [Петро:] Малюнки літньої природи. Ще буде низка невеличких поезій. Дванадцять п’єсок уже написав (Сам., II, 1958, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 349.