ПАВИ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що па́ва 1, 2. Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку (Котл., І, 1952, 66); * У порівн. От така як вийде, та що і твоя панночка! Іде як павичка, не дуже по усім усюдам розгляда (Кв.-Осн., II, 1956, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 7.