ПА́ВОЛОКА, и, ж. У стародавній Русі — коштовна привозна тканина. Красних дівчат половецьких у неволю брали [русичі], І золото, й паволоки, І дорогі оксамити… (Мирний, V, 1955, 264); До палати зайшли раби, що крокували слідом за василіком [послом Візантії], і поклали перед київським князем дари — коштовні паволоки, узороччя, позолочений щит і меч (Скл., Святослав, 1959, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 8.