ПАВУТИ́ЦЯ, і, ж. (Сопvоlvиlus аrvепsіs L.). Багаторічна бур’янова витка рослина; березка, повійка. Важко було плутатися в густих комишах, зарослих павутицею (Коцюб., І, 1955, 359); Павутиця, молочінь, осот, пирій, що їх не випасала худоба, розросталися одне поперед одного (Вільде, Сестри.., 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 9.