ПАВУЧИ́ХА, и, ж., розм.
1. Самка павука (у 1 знач.). Часом трапляється, що голодна павучиха з’їдає свого "жениха" відразу ж після "весілля" (Наука.., 12, 1965, 50).
2. перен. Жін. до паву́к 2. — Годі! — спинив Настю Осман. — А ти, стара павучихо, відповіси мені за цю витівку (Тулуб, Людолови, II, 1957, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 9.