ПА́ДЬКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). До найстаршого чорта, Луципера, прилетіла ціла юрба чортів, кричачи і падькаючи на Русина (Фр., II, 1950, 125); — Не падькай, Святославе, — втішав Свинельд, — хто не йде інших бити у чужину, того чужі у хаті знайдуть! (Оп., Іду.., 1956, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.